Рівне – наше рідне місто!

Цими днями п’ятеро велосипедистів з Костополя подолали 900 кілометрову дистанцію від села Удрицьк, що межує з Білорусією, до Одеси. У складі групи був 65-річний ветеран спортивного руху Валерій Нестеренко. Він розповів газеті міста Костопіль “Віче Костопільщини”, в яких умовах відбувалася ця подорож.

- Ідея велопробігу від Удрицька до Одеси належить відомому мандрівнику Юрію Кравчуку, – бере слово Валерій Михайлович. – Окрім мене він залучив до подорожі трьох вихованців туристичної секції Костопільського будівельно-технологічного технікуму: Олександра Забедюка, Максима Папіжука та Віктора Левчука.

Метою нашої поїздки була пропаганда здорового способу життя, а також перевірка власних фізичних можливостей та пізнання України. Усі учасники велопробігу активно готувалися до цієї події. Скажімо, раніше учні технікуму здійснили велотури територією Рівненської, Тернопільської, Хмельницької областей. Стосовно себе відзначу, що намагаюся постійно перебувати у хорошій спортивній формі. З цією метою щоденно займаюсь оздоровчим бігом та плаванням.

Під час подорожі ми проїхали територією восьми областей: Рівненської, Житомирської, Вінницької, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської та Одеської, – продовжує свою розповідь Валерій Нестеренко. – Під час зупинок зустрічалися та спілкувалися з різними людьми. Зрозуміло, що всі вони дивувалися з того, як ми насмілилися на велосипедах вирушити у таку далеку путь. Ми ж, у свою чергу, насолоджувалися красою української землі. Адже неповторні краєвиди, що траплялися на нашому шляху, зачарують будь-кого. Приємні спогади залишилися від відвідин римо-католицького храму у Бердичеві, Національного дендропарку «Софіївка» в Умані та багатьох інших місць.

Звісно, що велопробіг видався непростим. Під палючим сонцем щодня долали понад 100 кілометрів відстані. Нашою їжею було сало, огірки, томати та інші продукти, які не псуються у спеку. На щастя, все обійшлося без серйозних проблем. Найголовніше, що ніхто із нас «не зламався» ні фізично, ні психологічно. Посприяли цьому терпіння, витримка та взаємопідтримка. Хоча під кінець мандрівки ноги ледве крутили педалі.

Відзначу, що не обійшлося без підтримки хороших людей. Так, зокрема, хочу подякувати родині учасника нашої групи Максима Забедюка. Одну ніч ми переночували в його батьків у райцентрі Романів на Житомирщині, іншу – у його ж діда, у селі Райки поблизу Бердичева. Особливо дякуємо родині колишньої костопільчанки, а нині жительки міста Одеса Наталії Іванівні Паламарчук. По завершенні туру вона люб’язно зустріла нас, познайомила із сім’єю, де ми провели три доби. За цей час дещо відновили сили та відпочили на березі Чорного моря. Це була своєрідна компенсація за витрачені сили та проявлену волю.

Віче Костопільщини